Рослина лохина садова є досить рідкісним гостем на присадибних ділянках. Це пов’язано з тим, що вирощування ягоди потребує певних умов. Необхідно знати секрети розмноження та обрізки, своєчасного підживлення та багато інших моментів. Пропонуємо дізнатися більше про рослини лохини з запропонованого опису та фото, а також пропонуються основні характеристики деяких окультурених сортів. На основі наданої інформації можна організувати правильний догляд та виростити багатий врожай Vaccinium.
Родина: Вересові.
Батьківщина — Атлантика Північної Америки.
Содержание статьи
Опис лохини: де росте ягода (з фото)
Відповісти на питання, де росте ягода лохина, не складно: в дикому вигляді вона існує в тундровій та лісовій зоні Північної півкулі: в європейській частині Росії, в Сибіру, на Далекому Сході. Росте на болотах різних типів, особливо з сфагнової рослинності, в кущових та гірських тундрах, заболочених лісах, у заростях кедрового сланцю та рододендронів.
Піднімається в гори до висоти 2500-3000 м над рівнем моря. Часто зустрічається з багульником. Опис лохини дозволить зрозуміти, наскільки складна ця культура в вирощуванні. Лохину давно вже культивують в США та деяких інших країнах як харчову рослину. На плантаціях вона починає плодоносити вже на третій рік.
Для зручності збирання плодів віддають перевагу високорослим формам лохини, висота кущів яких може перевищувати зріст людини. Отже, зовсім реально посидіти в Америці під розлогою лохини, близькою родички тієї самої «розлогої клюкви». На сьогодні вже виведені врожайні сорти з великими плодами.
Ботанічний опис лохини та фото, подані далі, дають загальне уявлення про культуру.
Лохина висока (V. corymbosum) — порівняно нова садова культура. Це листопадний чагарник висотою 1,2 — 2,5 м, з прямостоячими або розкидистими пагонами.
Листя велике, гладке, блискуче, сіркувате, еліптичної або овальної форми, довжиною від 4 до 8 см. Восени набувають дуже ефектного червоно-малинового забарвлення.
Квіти циліндричні або горіхоподібні, зібрані в китевидні суцвіття білого або біло-рожевого кольору. Квіти мають слабкий приємний запах. Плоди від блакитного до чорного кольору з сірим нальотом, діаметром, залежно від виду, від 10 до 20 мм, дозрівають в кінці липня — на початку серпня. Дуже добре росте в умовах лісостепу України.
У холодні зими можуть замерзати одно-дворічні пагони. Лохина квітне на Півночі в червні-липні, в більш південних районах — в кінці травня-червня. Час від часу на Півночі зустрічаються безплідні форми лохини.
Дикоросла лохина вперше цвіте та починає плодоносити в природних умовах на 11-18-му році життя. Однак є відомості, що лохина квітне лише на 30-му році життя. Лохина живе до 90 років. Подивіться на ягоду лохину на фото, де показані різні стадії розвитку рослини:
Коли починає плодоносити лохина після посадки
Лохина введена в культуру на початку минулого століття. Кущ культурної лохини має висоту від 0,5 до 2,2 м, а крону від прямостоячої до розлогої. Основна маса коренів лежить на глибині до 15 см. Пухирчасті бруньки починають розпухати, а зелений конус з’являється після переходу середньодобової температури повітря через позначку 0 °C (середина квітня).
На 3-4-й рік життя в основі куща з’являються пагони заміщення, які за літо зростають від 0,5 до 1 м. У перший рік зростання вони слабкостійкі тому в суворі зими можуть замерзати до рівня снігу. На наступний рік на пагонах заміщення з’являються бічні гілочки довжиною 15-20 см, і на їх кінцях закладаються квіткові бруньки.
Весною третього року лохина зацвітає білими або біло-рожевими дзвоникоподібними квітками діаметром близько 2 см, зібраними в китиці від 3 до 12 штук. Через 5 років плодоносіння ці гілочки старіють, і їх видаляють. Отже, відповідь на питання про те, коли починає плодоносити лохина після посадки — це відбувається після 2 років.
Умови вирощування лохини садової: посадка та вирощування ягоди у саду
Садова лохина — це порівняно нова ягідна культура у саду, і далеко не кожен садівник її вирощує, але даремно. Умови вирощування лохини досить прості: вона може рости не тільки на родючому ґрунті, але і на вологих, болотистих ділянках, тобто там, де звичайно плодові дерева та ягідні культури мало приживаються. Крім того, за нею не потрібно особливо складного догляду.
Посадка лохини садової та вирощування є захоплюючим процесом. Багаторічні пагони заміщення та бічні гілки витримують морози до –35 °C. Бруньки, квіти та зав’язі переносять без пошкоджень весняні заморозки до –6,5 °C. Для лохини необхідний рихлий, вологоємкий, повітропроникний, живильний ґрунт з рН 3,8–4,8 (верховий торф та компост у співвідношенні 2:1 з додаванням комплексного безхлорного мінерального добрива та мікроелементів). Рослина світлолюбива, навіть невелике затінення зменшує врожай ягід.
За врожайністю та розміром ягід лохина садова значно перевершує свою лісову родичку. Вирощування лохини у саду дозволяє отримувати хороший врожай — кожен кущ усипаний плодами, за смаком не поступаэться диким ягодам. Лохина – довгожителька саду. Вона добре росте та плодоносить до 50-60 років, а перші врожаї дає вже на 4-5-й рік. Ягоди зібрані в суцвіття та після дозрівання довго не опадають, тому їх легко збирати.
Треба тільки не забувати про птахів: вони теж їх люблять. Вирощування ягоди лохини повинно супроводжуватися постійним збором дозріваючого врожаю.
Посадка лохини та догляд у відкритому ґрунті
Попередниками для посадки лохини в ґрунт можуть бути будь-які культури, які не потребують вапнування (добре посіяти за рік до висадки на цьому місці люпин та овес). Перед посадкою вносять по 1 ст. ложці карбаміду, суперфосфату та сульфату калію на 1 м2 та ретельно перекопують на глибину лопати.
Високорослу лохину можна садити восени та весною, але все ж краще весною — до набухання бруньок. Посадка лохини та догляд за нею у відкритому ґрунті не викликає складнощів та не потребує багато часу. Лунки повинні бути таких розмірів, щоб там могли вільно розміститися корені рослин. На дно кладуть добре розкладений компост з торфу. Корені рівномірно розподіляють та засипають шаром ґрунту.
При посадці рослини заглиблюють на 5 см. Але якщо ви збираєтеся одразу після посадки замульчувати посадки, від заглиблення слід відмовитися.
Якщо у вас немає необхідного ґрунту, лохину можна вирощувати в бочках або інших ємностях глибиною не менше 60 см і діаметром 80-100 см. У днищах посудин попередньо роблять отвори діаметром 5 см; ємність запускають в землю до країв і заповнюють сумішшю верхового торфу та садового ґрунту в співвідношенні 2:1 або 1:1, а якщо ґрунт важкий, додають ще річкового піску.
Лохина зовсім не переносить вапнякового ґрунту. При посадці слід робити великі посадкові ями і заповнювати їх кислою ґрунтовою сумішшю.
Догляд за лохиною садовою
У зв’язку з тим, що коренева система лохини глобулярна, систематично рихлють на невелику глибину ґрунт та додають торф, або рослинний перегній, або стару стружку шаром 10 см. Якщо ґрунти сухі або літо жарке без дощів, лохину гарно поливають методом дощування. У період цвітіння поливати можна тільки під корінь. Догляд за садовою лохиною нескладний і по силам будь-якому садівнику.
Підживлюють лохину за сезон 2 рази.
Перше підживлення проводять перед цвітінням: по 1 столовій ложці рідких гуматів калію, гуматів натрію та добрива «Кеміра — люкс» з мікроелементами на 10 л води; витрата – 10–15 л розчину на 1 рослину. Друге підживлення проводять під час зав’язування ягід: 2 столові ложки добрив «Ягідка» та по 1 столовій ложці добрив «Ідеал» та «Кормилець» на 10 л води; витрата — 20 л розчину на кущ.
«Кормилець» можна замінити нітрофоскою (також 1 столова ложка на 10 л води). Недостачу поживних речовин в ґрунті компенсують позакореневим підживленням до та після цвітіння: по 1 столовій ложці гумату калію та гумату натрію на 10 л води. Найбільш корисним в якості органічного добрива вважається старий, розкладений гній. Кілька разів на сезон проводять поверхневе розпушування до 8-10 см.
Особливу увагу слід приділити вологозабезпеченню ґрунту, не допускаючи ні заливання водою, ні пересихання. Для запобігання втрат ґрунтової вологи проводять мульчування тирсою хвойних порід дерев, дубовими листями або торфом шаром 10-12 см. Мульчу поповнюють кожні 2-3 роки.
Постійна обрізка омолоджує рослину та гарантує стабільний врожай ягід. Кущі не треба чіпати лише перші 3 роки після посадки. На лохину іноді нападають шкідники — бруньковий кліщ, попелиця, плодоніжка лохинна і квіткоїд. У боротьбі з ними можна використовувати методи, застосовувані проти шкідників журавлини. З хвороб для лохини характерні моніліоз, опік пагонів та сіра гниль.
При моніліозі (уражені частини рослин засихають і виглядають як пошкоджені морозом) необхідно зібрати та знищити всі муміфіковані ягоди, обрізати уражені гілки та оприскати кущі в період набухання бруньок.
Постійна обрізка омолоджує рослину та гарантує стабільний врожай ягід. Кущі не треба чіпати лише перші 3 роки після посадки. Усі види обрізки кущів лохини краще проводити кожної весни, як тільки сходить сніг, але виняток становить частина заходів, які можна провести восени.
Для посадки беруть 2-3-річні кущики лохини з добре розвиненою кореневою системою, які мають кілька сильних пагонів формування. Посадкою саджанців переважно займаються весною. У такому випадку молоді рослини можна зберегти від зимового замерзання. Проводиться перша обрізка лохини садової: всі сильні пагони одразу після посадки скорочують на третину, а слабкі, тонкі пагони вирізують повністю.
Восени з обрізаних при посадці пагонів формуються потужні пагони. Пагони розгалуження, які формуються на багаторічних гілках в зоні крони, за характером свого приросту відрізняються незначно, зазвичай вони дорівнюють 9-10 см. Лохина плодоносить на сильних пагонах попереднього року, розмір ягід і врожай залежать від вирощуваного сорту.
Для гарного плодоношення ранньої весни у молодих кущів достатньо провести слабку обрізку, видаляючи пошкоджені морозами кінці пагонів. При необхідності проріджують молоді кущи, потрібно повністю вирізати тонкі, слабкі та полеглі пагони з прикореневої порослі.
Кущі лохини проріджують сильніше тільки після кількох років доброго плодоношення, видаляючи ослаблені, хворі та низько розташовані пагони. У дорослих плодових кущів періодично видаляють на рівні землі окремі старі скелетні гілки віком старше 4 років. Для доброго плодоношення достатньо залишати 6-8 сильних багаторічних пагонів.
У результаті такого проріджування на якийсь час дещо знижується врожай. Одночасно при правильній обрізці зростає освітленість внутрішніх частин куща, що призводить до покращення якості ягід і збільшення їх розміру, а також до більшого накопичення у них цукру та вітамінів. Після проріджування зростають сильні плодові пагони.
На 6-му році розвитку у високорослої лохини садової видаляють усі нижні та загущуючі кущ гілки, залишаючи не більше 3-5 найбільш розвинених і міцних однорічних пагонів. У наступні роки цю процедуру повторюють регулярно. Омолоджуюче обрізання садової високорослої лохини слід проводити через 15-20 років після посадки.
При такому обрізанні видаляють старі гілки на рівні землі, повністю вирізаючи нежиттєздатні пагони, а крону куща обрізають для її омолодження. Коли проводиться омолоджуюче обрізання старих гілок на зворотній ріст, то на рівні поверхні ґрунту з’являються однорічні порослеві пагони — це пагони формування, їх розміри можуть досягати 0,5-1 м у висоту.
Дика гілляста та низькоросла лохина садова не потребує формувального та омолоджуючого обрізання. Але всі види лохини добре реагують на санітарне обрізання, яке покращує вигляд крони куща, позбавляє його слабких та хворих пагонів, а також пагонів, що мають різноманітні ушкодження. Таке обрізання особливо бажане в північних регіонах, де зимою частина пагонів ушкоджується зимовими холодами.
Формувальне обрізання проводять з другого року після посадки на постійне місце.
У молодих рослин обрізають дрібний приріст, що утворився на основі куща, та лежачі на землі пагони. Починаючи з 3-4-го року, проводять відкриваючу обрізку, при цьому видаляють сухі, хворі та пошкоджені гілки. Потім видаляють старі пагони, які не дають сильних приростів, та тонкі, які сильно згущують центр крони куща. Формують кущ з 6-8 основними гілками.
Надалі при обрізці видаляють найстаріші пагони, зберігаючи на кущі не більше 2-3 гілок (у віці 3-4 років). Пагони видаляють на основі куща або на висоті 20-30 см. Якщо виростає більше 6-8 пагонів, то зайві також видаляють, перш за все лежачі та слабкі. Обрізку проводять ранньою весною, зазвичай в березні-початку квітня, до початку сокоруху.
Способи розмноження садової лохини черенками
Культурні сорти розмножуються тільки вегетативно, оскільки цей спосіб забезпечує повну передачу новому поколінню сортових особливостей материнської рослини. Способи розмноження лохини з метою виведення нових сортів включають в себе схрещування та насіннєвий посів.
Для розмноження використовують кореневища, відводки або стеблові черенки, відрізки кореневища, пагони з частиною кореневища та стеблові черенки. Лохину високорослу розмножують лише стебловими черенками. Черенками можна розмножувати всі види лохини, але ступінь заростання черенків у різних видів різна. Розмноження лохини садової черенками може бути пов’язане з рядом складнощів.
Особливо важко заростає лохина високоросла (іншими способами вона практично не розмножується). Для розмноження деревними черенками пагони збирають у період з грудня по березень, для розмноження напівдеревними черенками — у період літньої спокою.
Розмноження пагонами з частинкою кореневища та відрізками кореневища — цим способом рослини можна заростити. Для цього готують грядку, викапують грунт на глибину до 20 см і замість нього насипають чистий верховий торф або суміш торфу з піском, корою або старими тирсою. Після чого готують посадковий матеріал.
Грунт навколо старих кущів розкапують і обрізають всі підземні пагони, що знаходяться в ньому. Потім з приготовлених кореневищ нарізають відрізки довжиною до 20 см, обов’язково з брунькою або пагоном. Підготовлені черенки кладуть у ємність з водою або рясно поливають і накривають мокрою тканиною.
На підготовленій грядці лопатою роблять борозни глибиною близько 15 см. Борозни добре поливають і розкладають у них заготовлені кореневищні черенки так, щоб частина кореневища з брунькою або пагоном була направлена вгору. Потім борозни з покладеними в них шматками кореневища засипають витягнутою з борозни землею і ще раз рясно поливають. Над грядкою встановлюють дуги і накривають їх покривним матеріалом.
Для розмноження здеревенілими черенками заготовляють однорічні, добре дозрілі пагони. Їх зв’язують в пучки та зберігають або в холодильнику при температурі 3-5 °C, або в холодному погребі, або в снігу. При цьому потрібно слідкувати, щоб пагони не висихали.
Весною з заготовлених пагонів нарізають черенки. Довжина черенка лохини — 12-15 см. Нижній зріз його роблять нахиленим, під брунькою, а верхній горизонтальним, на 2 см вище бруньки. Потім нижній зріз черенка для укорінення замочують у розчині «Корневіна» або в розчині «Гетероауксина» (1 таблетка на 5 л води) протягом 12-24 годин.
Після цього черенки висаджують на грядку за схемою 5×5, 5×7, 5×10 або 10×10 см, залежно від їх розміру. Грядку поливають, встановлюють над нею дротяні дуги і накривають зверху поліетиленовою плівкою, а поверх плівки ще укривним матеріалом для підтримки високої вологості повітря та затінення. Процес укорінення триває близько 25 днів. Протягом всього цього часу черенки потрібно регулярно поливати.
В кінці серпня після укорінення укриття над грядками знімають, а молоді рослини регулярно поливають і підгодовують. В жовтні рослини засипають 5-7-сантиметровим шаром торфу або тирсою, а на початку листопада грядки з рослинами накривають покривним матеріалом. В такому вигляді молоді саджанці зимують. Весною, коли ґрунт розтане, їх висаджують для дорощування.
Великий кущ лохини можна викопати з землі та розпилити навпіл або на 3-4 частини. Місце розпилю опудрити золою, трохи підсушити та висадити отримані кущі на постійне місце.
Підготовка місця та посадка саджанців лохини
Посадкові ями діаметром до 1 м, глибиною 0,5 м заповнюють кислим верховим або перехідним торфом, розведеним 2:1 тирсою, деревиною або напівперегнилою підстилкою хвойних дерев. Підготовка місця може бути проведена восени. А посадка садженців лохини повинна бути пов’язана з весняними роботами в саду. Висаджувати краще навесні, саджанці, придбані восени, зберігають до весни в погребі з низькими позитивними температурами.
Лохину висаджують на ту саму глибину, на якій вона були на підприємстві. Відстань між рослинами 1,5-2,0 м.
Після посадки рослини поливають і мульчують підстилкою хвойних порід шаром 7—15 см. У рік посадки видаляють плодові бруньки, щоб рослини добре прижилися. Надалі необхідне проведення регулярних поливів річковою водою. Добрива вносять щорічно навесні — 12 г сульфату амонію, 12 г простого суперфосфату, 6 г сульфату калію на кущ.
Види та сорти садової лохини: опис та фото
На території колишнього Радянського Союзу особливо широко поширений вид лохина топ’яна. Цей вид лохини садової відомий і під іншими назвами: болотний виноград, водяниця, гонобобель та п’яниця. Дикі види лохини дуже різноманітні. Під впливом різних факторів окремі рослини та їх популяції відрізняються різними розмірами та формою куща, формою та смаком ягід.
Однаковий у всіх видів тільки блакитний колір ягід. Межі висоти дикого куща можуть бути різні — від 30 см до 1,2 м, середній діаметр куща дорівнює 50–70 см. Розглянемо деякі сорти лохини: фото та опис допоможуть зробити правильний вибір саджанців для саду. У нашій країні, як і в більшості європейських країн, майже ніхто не займався цілеспрямованим окультурюванням лохини.
Місцеві мешканці, головним чином, покладаючись на її природні запаси, займалися цим на любительському рівні, вони переносили з лісу в сади особливо вдалих екземплярів рослин. Значну увагу приділили цій цікавій рослині американські селекціонери, що створюють нові сорти садової лохини: лохину високорослу, лохину низькорослу, а також деякі міжвидові гібриди.
Культура самозапильна, для забезпечення перехресного запилення на ділянці висаджують не менше двох сортів. Давайте розглянемо сорти лохини садової та їх фото в супроводі коротких характеристик.
Блюрей – дуже зимостійкий, потужно плодоносить, ягоди високої якості.
Вударт – рано починає період плодоношення і дає гарні врожаї. Вважається одним з найкращих сортів для любительського виращування. Володіє високою зимостійкістю та відрізняється рясним плодоношенням.
Ковілл — досить зимостійкий. Ягоди великі, мають чудовий аромат та десертний смак.
Блюетта. Сорт ранній. Добре пристосовується до холодного клімату та до пізніх весняних заморозків. Кущ дуже компактний, кулястий, висотою 0,9-1,2 м. Ягоди середнього розміру, темно-синього кольору.
Північна синя. Сорт напіввисокорослий (60-90 см). Плоди високої якості, використовуються у свіжому вигляді та для переробки. Врожайність більше 3 кг з куща.
Північна земля. Сорт середньостиглий. Високорослий. Зимостійкість висока (витримує температуру до – 32 °C). Кущ компактний, висотою і діаметром 1,2 м, добре росте на будь-яких типах ґрунту. Ягоди середнього розміру, темно-сині, дуже солодкі, використовуються для переробки. Врожайність до 9 кг з куща.
Північна країна. Сорт середньостиглий. Напівисокорослий. Легко пристосовується до різних ґрунтів. Кущі компактні, висотою 50-60 см, діаметром 140 см. Ягоди великі. Врожайність до 2,2 кг з куща. Один з найкращих сортів.
Спартак. Сорт ранньостиглий. Високорослий. Кущ висотою 1,5-1,8 м. Ягоди великі, чудового кисло-солодкого смаку, щільні, з сухим від’єднанням. Вимагає хорошого дренажу та родючих ґрунтів.
Блукроп. Сорт середньостиглий. Високозимостійкий, стійкий до хвороб, з тривалим періодом збору плодів. Кущ висотою 1,2-1,5 м. Плоди невеликі, кисло-солодкі.
Голубий розсип. Ягоди масою 0,6 г, округло-овальні з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом. Смак солодко-кислий, без аромату, ніжний. Містять (%): цукрів — 5,6, кислот — 1,8, вітаміну С — 47,0 мг%.Дегустаційна оцінка 4 балла. Урожайність 42,0 ц/га.
Дивовижна. Ягоди масою 0,6 г, неправильно-округлі, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом. Смак кисло-солодкий, без аромату, ніжний. Містять (%): цукру — 6,0, кислот — 2,1, вітаміну С — 45,0 мг%. Дегустаційна оцінка 4 бали. Урожайність 43,0 ц/га.
Вишукана. Ягоди масою 0,7 г (до 1,3 г), довжиною 10,8 мм, шириною 11,0 мм, округлі, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом, кисло-солодкі, без аромату. Містять: цукрів 7,2%, кислот 1,6%, вітаміну С — 52 мг%. Дегустаційна оцінка 4 бали. Урожайність 30 ц/га.
Іксинська. Ягоди масою 0,6 г, овальні, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом, солодко-кислі, без аромату. Містять: цукрів 8,6%, кислот 1,8%, вітаміну С 43 мг%. Дегустаційна оцінка 5 балів. Урожайність 27 ц/га.
Нектарна. Ягоди масою 0,6 г (до 1,1 г), довжиною 12,5 мм, шириною 10,1 мм, овальні, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом. Смак солодко-кислий, ніжний, без аромату. Містять: цукрів 9,8%, кислот 2,0%, вітаміну С — 39 мг%. Дегустаційна оцінка 5 балів. Урожайність 21,5 ц/га.
Чудова. Ягоди вагою 0,6 г, неправильно-округлі, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом. Смак кисло-солодкий, без аромату, ніжний. Містять (%): цукру — 6,0, кислот — 2,1, вітаміну С — 45,0 мг%. Дегустаційна оцінка 4 бали. Врожайність 43,0 ц/га.
Елегантна. Ягоди вагою 0,7 г (до 1,3 г), довжиною 10,8 мм, шириною 11,0 мм, округлі, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом, кисло-солодкі, без аромату. Містять: цукру 7,2 %, кислот 1,6 %, вітаміну С — 52 мг%. Дегустаційна оцінка 4 бали. Врожайність 30 ц/га.
Іксинська. Ягоди вагою 0,6 г, овальні, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом, солодко-кислі, без аромату. Містять: цукру 8,6 %, кислот 1,8 %, вітаміну С — 43 мг%. Дегустаційна оцінка 5 балів. Врожайність 27 ц/га.
Нектарна. Ягоди масою 0,6 г (до 1,1 г), довжиною 12,5 мм, шириною 10,1 мм, овальні, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом. Смак солодко-кислий, ніжний, без аромату. Містять: цукру 9,8%, кислоти 2,0%, вітаміну С — 39 мг%. Дегустаційна оцінка 5 балів. Врожайність 21,5 ц/га.
Таєжна красуня. Ягоди масою 0,5 г, неправильно-округлі, з легкими гранями, темно-сині, з сірим нальотом ягід. Смак солодко-кислий, без аромату, ніжний. Містять: цукрів — 5,0%, кислот — 2,0%; вітаміну С — 45,0 мг%. Дегустаційна оцінка 4 бали. Врожайність 39,0 ц/га.
Використання лохини
Лохина своїми красивими листям, квітами та особливо чорно-сизими плодами прикрасить будь-який сад, навіть його парадне місце. Вона підходить і для живої огорожі. Ягоди високорослої лохини смачні на смак, мають аромат лохини. Використовують їх як у свіжому, так і переробленому вигляді (варення, компоти, повидла, соки і т.д.).
З одного куща збирають 3-4 кг ягід. Ягоди лохини багаті вітамінами С, А, В1, В2, К1, містять цукри. Їх використовують у свіжому вигляді, вони мають характерний свіжий смак. З лохини готують соки, желе, компоти, повидла, мармелад та варення.
Посадка та догляд за лохиною: Відео
