Купуючи незвичайний сорт гладіолуса, ми маємо право чекати від нього повної відповідності своєму каталожному опису. Однак нові сорти гладіолусів змінюють старі дуже швидко, тому іноді селекціонери не встигають їх доопрацювати.
Содержание статьи
Суть проблеми вирощування квітів
Буває, що в купленого сорту загальна кількість квітів у колосі, а також кількість одночасно розпущених не відповідає опису до нього. Також частина квітів можуть бути повернуті в інший бік, може послаблюватися гофрування, змінюватися колір, знижуватися здатність до розмноження.
Тому ризик витратити гроші даремно існує завжди. Зробити що-небудь у цьому випадку важкувато: доводиться або доопрацьовувати ці сорти самостійно, відбираючи протягом декількох років найбільш типові екземпляри для подальшого розведення, або надалі не висаджувати цей сорт на своїх клумбах.
Однак необхідно пам’ятати, що довжина колоса і кількість квітконосів на ньому може залежати від того, як за рослиною доглядали цього року. Але не завжди в перерахованих проблемах винен сорт, буває, що їх причиною є різні хвороби та шкідники.
При розведенні сортових гладіолусів дотримання основних правил догляду особливо важливе. Якщо цвітіння було повноцінним, але ви незадоволені розміром і кількістю діток, то не поспішайте їх відбраковувати.
Їхня якість може бути безпосередньо пов’язана з особливостями сорту: у темних гладіолусів вони зазвичай дрібніші, а деякі сорти взагалі утворюють дітки тільки на молодих бульбоцибулинах.
Для посадки намагайтеся брати цибулини не старші за 3 роки (чим донце менше, тим рослина молодша).
Хвороби гладіолусів
Різні захворювання гладіолусів здебільшого спричиняють патогенні організми, які живуть у землі. Найпоширеніша хвороба — фузаріоз (на фото). Найбільшого поширення вона набуває за підвищеної вологості в теплу погоду або за надлишку азоту.
Гладіолуси, схильні до цієї хвороби, зазвичай зацвітають пізніше, а деякі квіти можуть і зовсім не розпуститися. При цьому змінюється їхній відтінок на темніший, а листя починає звисати. Стебло рослини іноді відстає в рості й часто стає кривим, квіти розгорнуті в різні боки.
На викопаній цибулині видно світлі водянисті плями, які поступово збільшуються і стають коричневими. Через деякий час пляма зморщується, тканина зсихається, потім з’являються характерні кільця, і цибулина стає муміфікованою.
Широко поширений, і головне, дуже небезпечний склеротиніоз. Спочатку починає жовтіти листя (з кінчиків), потім може переломитися стебло, а цибулина загнити. За меншого ураження на цибулині видно начебто обвуглені плями. Якщо спробувати зберегти таку цибулину, то вона з часом висохне. У ґрунті джерела захворювання можуть зберігатися до 25 років.
Також серед захворювань зустрічається бактеріальна парша. На поверхні цибулини утворюються чорні лакові плями. Їх можна зрізати і присипати товченим вугіллям. Причиною цієї хвороби є ділянки з великим вмістом підземних вод, а також надлишок вапна.
Шкідники гладіолусів
Якщо на ділянці росте багато пирію, то на гладіолуси шкодитиме дротяник. Він прогризає цибулину наскрізь, і вона стає дуже вразливою для інфекції, або ж відгризає стебло, що спричиняє загибель рослини.
Але найбільш небезпечною є дрібна комаха трипс. Вона пошкоджує рослини і під час росту, і під час зберігання. На гладіолусах з’являються білуваті штрихи з чорними крапками, квіти при цьому деформуються, а бутони не завжди розпускаються.
Якщо в місці зберігання гладіолусів тепло, то ці комахи смокчуть сік з бульбоцибулин, залишаючи після себе чорні крапки. У землі трипс не зимує.
Гладіолуси також бояться:
- слимаків;
- капустяної совки;
- цибулевого кліща.
Як лікувати і доглядати за гладіолусами
Щоб уникнути багатьох проблем з бульбоцибулинами, необхідно садити гладіолуси не старше 4 років. Занадто старі цибулини повільніше ростуть і можуть бути джерелом якоїсь інфекції та заразити інші квіти.
Дітки гладіолусів потрібно уважно оглядати на наявність ознак хвороб, а перед посадкою обов’язково чимось обробити, наприклад, препаратом «Максим». Висаджувати бульбоцибулини гладіолусів необхідно на добре освітленому місці з родючим ґрунтом, заглиблюючи їх на три діаметри самої цибулини.
Між маленькими рослинами відстань має становити 7-8 см, а між великими 20 см. Дітки висаджують за схемою 5х15.
Рослини не варто кілька років вирощувати на одному місці, місце посадки потрібно частіше міняти. Протягом усього сезону непогано буде обробляти рослини бактеріальними препаратами, щоб можна було запобігти деяким хворобам.
Можна використовувати «Фітоспорин-М». Протягом усього сезону рослини необхідно оглядати на можливий прояв хвороб. Якщо що, слід провести хімічну обробку або повністю прибрати заражені квіти. Рослинам постійно потрібна волога. Зберегти її допоможе мульчування або укриття чорною плівкою.
Гладіолуси слід викопувати через місяць після закінчення цвітіння. Бульбоцибулини миють, обробляють препаратами, наприклад, тим же «Максимом», і висушують. Зберігати слід у прохолодному місці в коробках обов’язково дном донизу, насипаючи в кожну не більше двох шарів.
Підживлення рослини
Підгодовують гладіолуси в основному залежно від кількості листя. При появі двох листочків вносять близько 30-40 г калійної селітри, трьох-чотирьох — сечовину і сульфат калію в такій же кількості, а поява п’яти-шести листочків вимагає вже 15 г сечовини і вдвічі більше сульфату калію.
Під час росту квітконоса і появи квітів краще внести добриво в комплексі з мікроелементами, а по закінченню цвітіння гладіолуси бажано підживити монофосфатом калію в кількості 15 г.
Можна, звісно, на початку сезону підживити рослини комплексним добривом тривалої дії і тоді вже не турбуватися про підживлення весь сезон.
Відео: Лікування гладіолусів
Нагадаємо, раніше ми писали про цибулинні квіти, які можна вирощувати з весни і до самої осені.
