Сорти гороху
Содержание статьи
Класифікація та опис гороху
Ботанічна назва — горох (pisum), рід однорічних трав родини бобових, підродини метеликових, поширена овочева, зернова та кормова культура.
Походження — Передня Азія, Північна Африка.
Освітлення — світлолюбний.
Ґрунт — нейтральний суглинний, заправлений перегноєм під попередню культуру.
Полив — вологолюбний.
Попередники — гарбузові, картопля, капуста, томати.
Посадка — насінням.
Прийнята в даний час класифікація рослини враховує різницю в будові стебла, типі розгалуження, кількості пар листів, а також вазі плодів і ареалі поширення, і розділяє рід на 2 види гороху, червоно-жовтий і посівний.
Горох червоно-жовтий (Pisum fulvum Sibth) поширений у Малій Азії, являє собою низькорослу рослину з тонким стеблом, дрібними (3-4 см) бобами і круглим дрібним насінням діаметром 0,3 — 0,4 см. Зустрічається тільки в дикому вигляді.
Горох дикий красно-желтый
Горох посівний (Pisum sativum L) — дуже поліморфний вид, що своєю чергою підрозділяється на 6 підвидів, кожен з яких має безліч різновидів і різне господарське значення. Горох високий (P. elatus) і сирійський (Pisum syriacum) — бур’янисто-польові рослини, горох абіссінський (Pisum abissinicum), закавказький (Pisum transcaucasicum) і азіатський (Pisum asiaticum) — примітивні оброблювані культури. Найпоширеніший підвид, горох посівний (Pisum ssp. Sativum), вирощується повсюдно як кормова, овочева та сидеральна культура.
Іноді виокремлюють ще один підвид — горох польовий (Pisum arvense) , інша назва — пелюшка, який використовують як кормову рослину.
Горох посівний — однорічна трав’яниста рослина зі сланким, іноді розгалуженим стеблом від 15 до 250 см заввишки. Парноперисте листя має 1-3 пари, часто з вусиками на кінцях. Корінь стрижневий, завдовжки до 1 м, з характерними бульбочками азотфіксувальних бактерій. Квіти, по 1-3, іноді 3-7 на квітконосах, розташовані в пазухах листків. Забарвлення квітів біле, червоне, пурпурно-фіолетове. Плід — боб (стручок) прямої або зігнутої форми, плоский або циліндричний. Насіння, зване також горошинами, кругле, гладеньке або зморшкувате, в безбарвній, інколи забарвленій шкірці.
Горох — рослина, що має давню історію. За деякими відомостями, його вживали в їжу первісні люди 10 тисячоліть тому. Перші згадки й описи гороху трапляються в VII столітті до н.е. на півночі Африки та південному заході Азії, які й вважаються його батьківщиною.
Горох посівний
Через 5 століть після цього рослина була завезена в Росію, і вже в 11-12 століттях згадувалася серед зернових культур нарівні з житом, вівсом, пшеницею. Солодкі сорти, відомі нині під назвою зелений горошок, були виведені в 16 столітті і швидко завоювали популярність у Європі, а потім і в Росії. Рослину вирощували на приватних подвір’ях і городах, масовий обробіток її на полях почався з 18 століття.
Сортогрупи та поширені сорти гороху посівного
Посівний горох, фото якого наведено нижче, вирощується повсюдно як овочева і зернова культура. Його численні сорти за будовою бобу діляться на дві сортогрупи:
Лущильний горох, із жорстким пергаментним шаром стулок бобів, у їжу використовують насіння, яке в зрілому вигляді містить багато крохмалю. Сухі зерна добре розварюються, використовуються для приготування супів, а в стадії технічної стиглості — для заморожування та консервування.
Лущильні сорти гороху
Цукровий горох зі стулками без пергаментного шару, солодкими, ніжними, в їжу використовують недостиглі стручки цілком. Зріле насіння має зморщений вигляд через великий вміст вологи в сирих зернах. Цукрові сорти вибагливі до умов обробітку, більше уражаються захворюваннями та шкідниками.
Усередині обох груп є сорти з гладкими круглими та зморшкуватими зернами. Останні називаються мозковими, мають незграбну квадратну форму. Вони містять багато сахарози (до 9%), мало крохмалю, не розварюються під час теплової обробки. Солодкий горох мозкових сортів застосовується в консервній промисловості, з нього отримують консервований і заморожений зелений горошок найвищої якості.
За своїм призначенням сорти посівного гороху поділяють на столові, які застосовують для приготування різних страв, консервні, незрілі зерна яких заготовляють у вигляді зеленого горошку, й універсальні — у них використовують і зелений горох, і визріле насіння. За термінами дозрівання розрізняють ранні, що достигають через 45-60 днів після сходів, середні, вегетаційний період яких становить 60-80 діб, і пізні, які дозрівають більше, ніж через 80 днів.
Далі наведено опис сортів гороху, найпоширеніших на території нашої країни.
Лущильні сорти:
- Авола, середньоранній (56-57 днів), дружного дозрівання, рекомендується для консервування, заморожування, використання у свіжому вигляді.
- Адагумський, середньостиглий (50-55 днів). Горох солодкий, з мозковим насінням, не потребує опор, використовується у свіжому вигляді та для виробництва консервів.
- Альфа, ранній сорт (46-53 дні), низькорослий, консервного призначення.
- Вега, середньоранній сорт, середньорослий, мозковий, універсального призначення.
- Віола, середньостиглий (57-62 дні), низькорослий, з мозковим насінням, консервний.
- Схід, середньопізній, мозковий, консервного призначення.
- Преміум, ранньостиглий, дружного дозрівання, вживається як у свіжому вигляді, так і для консервування.
- Ранній Грибовський, один із найбільш скоростиглих, низькорослий, високоврожайний, універсального призначення.
- Трійка, пізній сорт (80-90 днів), мозковий, середньорослий, універсальний.
- Хавські перли, середньостиглий (54-70 днів), придатний для свіжого вживання і переробки.
Цукрові сорти:
- Жегалова 112, середньостиглий (60-80 днів), з мозковим насінням, дружно дозріває. Використовується як лопатки, так і зелене насіння для консервування.
- Невичерпний 195, середньостиглий (45-60 днів), при своєчасному збиранні лопаток наростає друга хвиля врожаю.
- Орегон, середньоранній (55-65 днів), високий, до 120 см, потребує опори.
- Цукровий, ранньостиглий, низькорослий, в їжу використовують лопатки.
- Цукровий 2, середньостиглий (55-60 днів), стійкий до вилягання. У їжу використовують як лопатки, так і стигле насіння, і те, і інше відмінних смакових якостей.
Корисні властивості гороху
Корисні властивості гороху, як і всіх бобових, зумовлені високим вмістом у ньому рослинного білка, в сухому насінні до 20%, який засвоюється організмом людини майже на 70% і містить у собі незамінні амінокислоти: триптофон, цистин, лізин, метіонін тощо, потрібні для утворення тваринних білків.
Безсумнівна також користь гороху як культури, що за енергетичною цінністю не має собі рівних серед овочів. Калорійність сухого насіння на 100 г продукту становить близько 300 ккал, майже в 2 рази більше, ніж у картоплі. Саме завдяки поєднанню високого вмісту білка та калорійності рослина отримала назву «м’ясо для бідних».
Цукровий горох
Цим корисні властивості гороху не обмежуються. До його складу входять також цукри, ферменти, вітаміни C, A, PP, групи B, солі заліза, калію і кальцію, фосфору, велика кількість клітковини. У лопатках цукрових сортів містяться активні антисклеротичні речовини холін та інозит. Особливо багаті вітамінами та мікроелементами недозрілі, зелені зерна, які використовують у їжу під назвою «зелений горошок». На відміну від сухого насіння, цей продукт має значно нижчу калорійність, всього близько 80 ккал, і може використовуватися в дієтичному харчуванні.
Регулярне вживання рослини, зокрема лопаток цукрових сортів і зеленого горошку, нормалізує обмін речовин, сприяє профілактиці серцево-судинних захворювань, зокрема інфарктів та інсультів, уповільнює процеси старіння організму.
Горох овочевий Pisum sativum L.
Сорти гороху овочевого поділяються на лущильні та цукрові. Лущильні сорти мають на внутрішньому боці бобу грубий пергаментний шар, і в їжу в них вживаються тільки зерна. У цукрових сортів соковиті м’ясисті стулки, без пергаментного шару, їх використовують на лопатку — в цілому вигляді або у вигляді зеленого горошку. Усередині цих груп є сорти з округлими, гладкими і зморшкуватими зернами (мозковий горох).
Горох — найбільш холодостійка овочева рослина (виносить заморозки до -4 С), особливо сорти з округлим, гладким насінням. Таке насіння проростає за 1-2 С, мозкове — за 4-8 С. Оптимальна температура для проростання насіння і подальшого росту рослин гороху 16 -20 С.
Горох — вимоглива до ґрунтової вологи культура, особливо в період проростання насіння і в перший період вегетації, добре переносить надмірну вологість ґрунту, але не витримує високого стояння ґрунтових вод. Оптимальна вологість ґрунту для гороху 75-80% ППВ (повної польової вологоємності). Водночас горох стійкий до короткочасних посух. Завдяки потужно розвиненій кореневій системі рослини можуть забезпечити себе вологою, витягуючи її з глибших шарів ґрунту.
Овочевий горох вирощують після будь-яких попередників, але найкращими для нього є ті, під які вносили гній, — коренеплоди, огірки, томати, капуста, картопля. Повертати овочевий горох на ту саму ділянку можна не раніше ніж через 4 роки. Найкращими ґрунтами для гороху є добре окультурені й удобрені легкі суглинкові та супіщані. Можна вирощувати горох також на важких і злитих ґрунтах, проте рослини на таких ґрунтах більше пригнічуються і не забезпечують отримання максимально можливих урожаїв.
Овочевий горох
Непридатні виснажені кислі, солонцюваті ґрунти з високим рівнем ґрунтових вод. Основний обробіток ґрунту під горох полягає в осінньому знищенні рослинних решток попередника та бур’янів і подальшій глибокій зяблевій оранці або перекопуванні на глибину не менше 22-25 см.
Посадка та умови зростання овочевого гороху
- Рано навесні зяб вирівнюють.
- Норма висіву (посадки) — 16-24 г/м2 (залежить від сорту і розміру насіння).
- Сіють горох у ранні терміни, але в дозрілий ґрунт, спочатку ранньостиглі сорти, а потім середні та пізні. Цю роботу необхідно закінчити не пізніше 1 — 5 квітня. Пізніші строки різко знижують урожайність гороху. Посів можна проводити і під час лютнево-березневих відлиг.
Горох виносить із ґрунту порівняно небагато поживних речовин. Крім того, коренева система гороху може засвоювати поживні речовини з важкодоступних іншим рослинам мінеральних сполук, фіксувати азот з повітря за допомогою бульбочкових бактерій.
Тому на родючих ґрунтах ефективність добрив, внесених під горох, невисока. На таких ґрунтах добрива краще вносити під попередню культуру. На малородючих ґрунтах ефективність як органічних, так і мінеральних добрив зростає. Крім того, внесення мінеральних добрив сприяє підвищенню вмісту цукру, гальмуванню процесу накопичення крохмалю в зеленому горошку, що поліпшує його якості.
Основне завдання догляду за рослинами овочевого гороху — підтримання ґрунту в чистому від бур’янів стані, забезпечення рослин вологою і боротьба зі шкідниками та хворобами. Створення оптимальних умов вирощування — від початку цвітіння овочевого гороху до його закінчення, коли триває інтенсивне формування сім’япочок і насіння. Це створює хороші передумови для отримання високого врожаю. У період росту рослин у міру висушування ґрунту проводять поливи. При вирощуванні гороху «на лопатку» або зелений горошок його поливають 2 — 3 рази, а на зріле зерно за час вегетації поливають 3-4 рази. Поливна норма 3,5-4,5 л на 1 м2.
Горох овочевий належить до сімейства бобових (Fabaceae). Його зовнішній вигляд усім добре відомий: чотиригранне стебло заввишки до 2,5 м, іноді гілкується. Листя парноперисте, як правило, закінчується вусиками. Квітки різного забарвлення, до семи штук. Плоди — боби, а насіння — горошини, гладкі або зморшкуваті (напис на банках «зелений горошок мозкових сортів» — це про останні).
Овочевий горох ділиться на дві групи: цукровий і лущильний. У цукрового боби, або лопатки, ніжні, солодкі. Стулки можна їсти цілком — вони залишаються соковитими до кінця воскової стиглості.
У сортів лущильного гороху внутрішній бік стулок бобу вкритий неїстівним пергаментним шаром. Використовують тільки недостигле насіння — «зелений горошок».
Цукрові сорти овочевого гороху
Жеголова-112 — сорт середньо-пізньостиглий, з тенденцією до деякого скорочення вегетаційного періоду в умовах підвищення температури. Від сходів до цвітіння 35-45 днів, до технічної стиглості — 50-60 і до дозрівання — 90-110 днів. Дозрівання бобів на рослині досить дружне. Урожайність бобів — до 14.5 ц/га. Смакові якості недозрілих плодів хороші. Нестійкий до вилягання, у вологі роки уражається блідо-плямистим і темно-плямистим аскохітозом. Насіння округло-кутасте, дещо сплюснуте, світло-сизо-зелене, рубчик світлий.
Невичерпний-195 — сорт середньо-ранньостиглий, від сходів до цвітіння 35-38 днів, до технічної стиглості 46-60, до дозрівання 70-90 днів. Дозрівання бобів на рослині досить дружне. Урожайність бобів 65 — 80 ц/га (65 — 80 кг із сотки). Смакові якості недостиглих бобів хороші. Насіння кутасто-здавлене, жовто-зелене (двоколірне), вицвітає до жовтого в умовах високої температури, рубчик світлий.
Адагумський — сорт середньостиглий, від сходів до цвітіння 50-56 днів, до технічної стиглості 68-73, до дозрівання 77-80 днів. Урожайність висока, бобів у технічній стиглості 150-160 ц/га, горошку — 72-96 ц/га. Горошок у технічній стиглості темно-зелений, вирівняний за забарвленням і розміром. Смакові якості високі, слабко уражається борошнистою росою та аскохітозом. Насіння квадратно-здавлене, жовто-зелене (двоколірне), при перезріванні жовте, недозріле — сизо-зелене, рубчик світлий.
Альфа (Глоріоза поліпшена) — сорт ранньостиглий, від сходів до цвітіння 28 — 35 днів, до технічної стиглості 45 — 53, до дозрівання 63-71 день. Урожайність зеленого горошку висока. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 85-108 і горошку 48 — 90 ц/га. Дозрівання дружне. Горошок у фазі технічної стиглості темно-зелений, вирівняний за забарвленням і розміром. Смакові якості високі. Слабо уражується аскохітозом і фузаріозом. Насіння квадратно-здавлене жовто-зелене (двоколірне), рубчик світлий.
Ювілейний-1512 — сорт середньопізньостиглий, від сходів до цвітіння 51-62 дні, до технічної стиглості 69-79, до повного дозрівання 74-89 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 120-150 і зеленого горошку — 55-71 ц/га. Горошок у технічній стиглості темно-зелений. Смакові якості хороші. Слабо уражується аскохітозом. Насіння квадратно-здавлене, переважно світло-сизо-зелене, за деякого перезрівання — жовто-зелене (двоколірне), рубчик світлий.
Кубанець-1126 — сорт ранньостиглий, від сходів до цвітіння 37-45 днів, до технічної стиглості — 55-69, до дозрівання — 71-80 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 138-145, зеленого горошку — 55-58 ц/га. Горошок у технічній стиглості темно-зелений, смакові якості добрі. Середньо уражається аскохітозом і середньо — попелицею та плодожеркою. Насіння кутасто- і квадратно-здавлене, жовто-зелене (двоколірне), рубчик світлий.
Овочевий-76 — сорт середньо-ранньостиглий, від сходів до цвітіння 35-42, до технічної стиглості — 58-69, до дозрівання — 68-77 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 120-190, зеленого горошку — 52 — 95 ц/га. Горошок у технічній стиглості світло-зелений і зелений. Смакові якості добрі та відмінні. Нестійкий до аскохітозу та горохової плодожерки. Насіння квадратно-здавлене, жовто-зелене (двоколірне), рубчик світлий. Боб прямий або слабозігнутий, із загостреною верхівкою, у фазі технічної стиглості темно-зелений, 8-10 см завдовжки, 1,3-1,4 см завширшки, насіння в бобі 8-10 штук.
Пізньостиглий мозковий поліпшений — сорт пізньостиглий, від сходів до цвітіння 54-55 днів, до технічної стиглості — 76-84, до дозрівання — 90-106 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 82-90, зеленого горошку — 35-52 ц/га. Горошок у технічній стиглості темно-зелений, вирівняний за розміром і забарвленням. Смакові якості добрі. Уражається аскохітозом. Плодожеркою уражається в роки маси розвитку шкідника. Насіння незграбно-здавлене, світло-сизо-зелене, за надлишку вицвітає до зеленувато-жовтого, рубчик світлий. Насіння в бобі 7-9 штук.
Чудовий-240 — сорт середньостиглий, від сходів до цвітіння 41-51 день, до технічної стиглості 64-70, до дозрівання 69-80 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 120-170 і зеленого горошку — 53-78 ц/га. Відрізняється дружним формуванням урожаю. Горошок у технічній стиглості інтенсивно-зелений, вирівняний за розміром і формою. Смакові якості хороші. Сильно уражається аскохітозом і борошнистою росою. Насіння незграбно-квадратне, жовто-зелене (двоколірне), іноді вицвітає до зеленувато-жовтого, рубчик світлий. Квітка біла, середньої величини, переважно по дві на квітконосі. Боб вигнутий, із загостреною верхівкою, у фазі технічної стиглості темно-зелений, 8 — 9 см завдовжки, 1,2 — 1,4 см завширшки, насіння в бобі 6 — 9 штук.
Цукрові сорти овочевого гороху
Ранній консервний-20/21 — сорт ранньостиглий, від сходів до цвітіння 45-54 дні, до технічної стиглості 58-67, до дозрівання — 65-70 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості 85-112 і зеленого горошку — 42 — 61 ц/га. Дозрівання бобів дружне. Горошок у технічній стиглості темно-зелений. Смакові якості добрі. Схильний до ураження аскохітозом, плодожеркою уражається середньо, в окремі роки вище середнього. Насіння незграбно-квадратне, жовто-зелене (двоколірне), вицвітає до жовтого, рубчик світлий. Квітка біла, середньої величини, переважно по одній на квітконосі. Боб прямий або слабозігнутий, з тупою або рідше майже округлою верхівкою. Пергаментний шар розвинений дещо слабкіше, ніж в інших лущильних сортів, у фазі технічної стиглості темно-зелений, 5,5 — 8,0 см завдовжки, 1,2- 1,4 см завширшки, насіння понад 7 — 9 штук.
Ранній грибовський II — сорт раннього терміну дозрівання. Стебло низьке (35 — 40 см), стійке до вилягання, міжвузля короткі. Квітки білі, перше суцвіття закладається на 9-10-му вузлі. Боби великі загострені, у фазі технічної стиглості мають темно-зелене забарвлення. Насіння зеленувато-жовте, середньої або вище середньої величини. Маса 1000 насінин 220-250 г.
Вега — сорт середньораннього терміну дозрівання. Стебло просте, індетермінантного типу росту, з короткими міжвузлями, число вузлів до першого бобу 12-13. Довжина стебла до 65 см. Квітка біла. Боб лущильний, прямий, із загостреною вершиною, до 8,4 см завдовжки, з 7 — 8 насінинами. У фазу технічної стиглості має темно-зелене забарвлення. Насіння мозкове, зі зморшкуватою поверхнею, незграбно-квадратне, маса 1000 насінин 220-247 г. Шкірочка насінини безбарвна, забарвлення сім’ядоль жовте. Урожайність в умовах виробництва 7 — 8 т/га.
Фуга — сорт середнього терміну дозрівання — від сходів до збирання у фазу технічної стиглості 65 днів. Стебло просте, довжина 60 см, міжвузля короткі, число вузлів до першого бобу — 14-16. Квітка біла, середньої величини. Боб лущильний, прямий, 10×1,5 см, із загостреною вершиною, у фазу технічної стиглості темно-зелений, насіння 9-10. Насіння мозкове зі зморшкуватою поверхнею, кутасто-квадратне, шкірка безбарвна, сім’ядолі зелені, маса 1000 насінин до 250 г. Урожайність 15,3 т/га. Стійкий до фузаріозного в’янення.
Сорти гороху: Відео
