Екзотичні горіхи присутні в продажу і можуть використовуватися в їжу. У цьому матеріалі пропонуються фото і назви екзотичних горіхів, багато з яких широко відомі. Тропічний горіх має відмінні смакові та поживні властивості. Він може використовуватися в кулінарії і як самостійна закуска.
Содержание статьи
Горіхи мигдаль та їхні фото
Субтропічні мигдальні дерева вирощували з давніх-давен заради мигдальних горіхів. Ароматні ядерця солодкого мигдалю їдять сирими, підсмаженими, кришать як прянощі в тісто, в лікер, в шоколад. Ядра гіркого мигдалю отруйні — з них вичавлюють олію, яку використовують у парфумерії. Горіхи мигдаль — споріднені зі сливою та абрикосом, навіть «кісточки» цих фруктів схожі на мигдаль. З точки зору ботаніків, плід мигдалю — не горіх, а кістянка. Насіння, «ядерце», мигдалю вкрите не тільки твердою шкаралупкою, а й зеленою м’якоттю — неїстівною, на відміну від м’якоті фруктів.
Далі показано фото горіхів мигдаль у різних варіаціях використання:
Як ростуть горіхи кеш’ю (фото)
Пропонуємо дізнатися достовірну інформацію про те, як ростуть горіхи кеш’ю. На бразильському дереві анакардіум західний ростуть яблука — кажу, не плоди, а плодоніжки, які розрослися в м’ясисті червоні «груші». На них зріють плоди — кеш’ю. Кеш’ю поверх шкаралупки «одягнений» у тонку зелену смолянисту оболонку, через яку плід кеш’ю вважають не горіхом, а кістянкою. Споріднені кеш’ю фісташки — теж кістянки в червоній тонкій оболонці, що зчищається під час обробки. Дикі фісташкові дерева ростуть у Середземномор’ї, в Африці, Азії та Центральній Америці, в садах їх вирощують уже понад 2000 років.
Далі показано горіх кеш’ю на фото в різних ракурсах:
Кокос — це рідкий «горіх»
На тропічних пляжах ростуть кокосові пальми, схиляючи пишні крони до моря. Під листям на вершині стовбура цілий рік зріють великі плоди. Дозрівши, вони падають у море і пливуть до далеких берегів, де проростають — так кокосові пальми захопили всі тропічні узбережжя світу.
Кокос — це горіх у формі кістянки, зверху їх покриває зелена оболонка. Усередині її «волохата оболонка», з волокон якої плетуть мотузки і канати. Під «волоссям» стінка плоду — тверда і гладка шкаралупа, що йде на виготовлення посуду та інших виробів.
«Ядро» незрілого кокоса — рідке. Ця рідина спочатку прозора, кисло-солодка, її п’ють, втамовуючи спрагу. Потім рідина густішає, біліє, утворюючи солодке маслянисте кокосове молоко, ситний напій, на якому замішують тісто і варять каші. Тому кокос ще називають рідкий горіх, який за своєю поживною цінністю не поступається іншим представникам культури.
У міру дозрівання плоду молоко твердне, перетворюючись на білу м’якоть. Соковита м’якоть смачна, її їдять свіжою, і готують із неї різні екзотичні страви.
Висушеною і натертою м’якоттю — кокосовою стружкою — посипають торти і цукерки.
Сейшельський тропічний горіх
Жителі островів Індійського океану знаходили на узбережжях величезні горіхи дивної форми, вагою до 18 кг, які не вдавалося проростити. Вирішили, що це плоди підводних садів. Горіхи припливали нечасто, і люди, приписуючи їм чудодійну силу, цінували їх на вагу золота. Кожен знайдений горіх вважався власністю правителя тієї країни, де його знайшли, і за його приховування страчували.
Європейські королі, вірячи в цілющу і магічну силу цих горіхів, платили за кожен ціну цілого судна, завантаженого товаром. Через століття з’ясувалося, що горіхи припливають із віддалених Сейшельських островів, де зріють на віялових (сейшельських) пальмах, які ростуть тільки там. Ці пальми живуть століттями, зацвітають у 100-річному віці, плоди зріють цілих 10 років і проростають з великими труднощами. На островах досі обліковують кожен сейшельський тропічний горіх, який при знятті з пальми отримує «паспорт».
Зріла м’якоть горіха тверда, як камінь, а незріла, желеподібна, їстівна, хоча й несмачна. Але на їжу таку коштовність не переводять. Цілі горіхи продають туристам за великі гроші, зі шкаралупи і затверділої м’якоті роблять дорогі сувеніри. Деякі горіхи очищають від шкаралупи, сушать і пророщують, щоб на островах продовжували рости диво-пальми.
